Сторінка для батьків

 

Шановні батьки!

   Ви  є важливими членами навчальних команд своїх дітей. 

Ви їх знаєте найкраще: їхні сильні сторони, здібності, задатки та особливості розвитку, і саме тому можете підтримувати найефективніше. Ваша постійна участь у шкільному житті може значно покращити успіхи вашої дитини. Важливо, щоб ви брали участь у прийнятті рішень щодо освіти своєї дитини.Саме ви можете надавати важливу інформацію для планування, впровадженя та адаптації програми для найкращого задоволення потреб вашої дитини, які постійно змінюються.

 

Поради батькам дітей з ООП

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

·         Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

·         Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

·         Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

·         У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

·         Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

·         У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

·         Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

·         Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

·         Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

·         Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

·         Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

«Як допомогти дитині із затримкою психічного розвитку»

За даними вітчизняних та зарубіжних науковців, що займаються питаннями психології, затримка психічного розвитку зустрічається у дитячому віці у 12-20% дітей. Зазвичай це порушення діагностується спеціалістами у старшому дошкільному віці або лише при вступі до школи. І, якщо до підліткового віку така дитина не отримала належної допомоги і психічний розвиток не приведено до вікової норми, його затримка призводить до особистісної незрілості, підвищеної афективності, а, нерідко, й до девіантної поведінки

 Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це уповільнення темпів розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидко­му пересиченні інтелектуальною діяльністю.

 Причин затримки психічного розвитку багато, серед них, зокрема:

 -     спадковість;

-      несприятливі умови виховання;

-      тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують малюка;

-      порушення функціонування головного мозку, пов'язані з його ураженнями                  під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.

Щоб вчасно виявити затримку психічного розвитку у дитини, слід знати як вона проявляється у дітей різного віку.

Для дитини дошкільного віку із ЗПР характерними є:

·        недорозвиток ігрової діяльності – дитина не приймає запропоновану їй ігрову роль, не дотримується правил гри, віддає перевагу рухливим іграм. У процесі сюжетно-рольової гри така дитина діє з ігровим матеріалом стереотипно, стикається з труднощами при виконанні окремих ролей;

·        недостатня пізнавальна активність, швидка втомлюваність, виснажуваність, які серйозно гальмують ефективність розвитку і на­вчання дитини. Швидка втомлюваність призводить до зниження працездатності, що негативно впливає на засвоєння знань;

·        нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання;

·        недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці. Дитина не розуміє, як слід поводити­ся з дорослими, може бути нав'язливою. Такій дитині складно дотри­муватися правил поведінки у групі, підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо. 

Поради батькам, які виховують дитину із затримкою   психічного розвитку

·        Слід постійно спрямовувати свої зусилля на розширення у дитини знань та уявлень про навколишній світ, учити спостерігати, порівнювати різні предмети, знаходити між ними спільне та відмінне. Для цього необхідно ознайомлювати дітей з конкретними речами, явищами, формувати уявлення про взаємини між людьми. Варто залучати дитину до праці, щоб вона на власному чуттєвому досвіді засвоювала знання про предмети домашнього вжитку, інструменти тощо. Діяльність з використанням певних предметів полегшує засвоєння їхньої назви, розширює уявлення про їхні особливості, призначення тощо. Так дитина засвоює елементарні поняття.

·        Дитину потрібно вчити розповідати за сюжетними картинками. Для цього можна використовувати ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядання малюнка дорослому слід керувати сприйманням дитини, привертати увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їхнє значення, активізувати мовлення дитини.

·        Слід учити дитину розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, розміщення їх у просторі. Засвоєння сенсорних еталонів та розуміння просторових відношень має велике значення як для інтелектуального, так і для мовленнєвого розвитку дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками і набуває складнішої граматичної структури.

·        Для розвитку розумових дій дитину слід учити порівнювати предмети, підводити її до розуміння, що порівнювати –  це значить визначати схоже і відмінне. При порівнянні предметів слід допомагати дитині, ставлячи запитання. Скажімо, порівнюючи огірок і яблуко, можна запитати дитину: «Що це?», «Як вони називаються?», «Як вони відрізняються за кольором, формою, величиною?», «Де вони ростуть?» тощо. Дитину слід учити групувати різні предмети за спільними озна­ками та називати групу узагальнюючим словом – овочі, фрукти тощо. Для цьо­го слід використовувати серії карток із зображенням різних тварин, птахів, дерев, квітів, овочів, фруктів, ягід, одягу, меблів, посуду тощо.

·        Дуже важливо навчити дитину цілеспрямовано планувати свою діяльність. Для цього слід учити дитину виконувати роботу поетапно і позначати кожен етап від­повідним знаком, наприклад, певною геометричною фігурою. Коли дитина засво­їть уміння успішно виконувати роботу, користуючись знаками, вона зможе пере­йти до самостійного планування своєї діяльності.

·        Дбаючи про розвиток дитини, слід учити її гратися, зокрема сприяти розширенню тематики та сюжету ігор. Обов'язково слід учити дитину виконувати певні ролі, дотримуватися правил гри. Для цього необхідно частіше гратися з дитиною, беручи на себе ініціативу, як у виборі теми, так і у розгортанні сюжету та встановленні правил гри. Наприклад, щоб дитина почала гратися у магазин, слід сформувати у неї уявлення про те, що там відбувається. Тому спочатку потрібно разом з дитиною побувати у магазині, звернути її увагу на те, що роблять продавці, ка­сири, як до них звертаються відвідувачі магазину, що вони купують. Повернувшись додому зі свіжими враженнями, можна починати гру.